KidsOut World Stories

Перший схід сонця Anonymous    
Previous page
Next page

Перший схід сонця

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Перший схід сонця

Казка аборигенів Австралії

 

 

 

 

 

*

Давним-давно, у часи створення, на Землі панував морок. Світла не було. Було дуже холодно та дуже темно. Величезні сизі хмари затримували світло та тепло. Вони висіли так низько, що тваринам доводилося повзати. Страус ему дибав, пригнувши шию майже до землі. Кенгуру не міг стрибати, і жодна пташка не могла злетіти вище кількох метрів. Пощастило лише зміям, бо вони жили на землі.

Тварини виживали, повзаючи по сирій темній землі та вишукуючи фрукти та ягоди. Часто знайти їжу було так важко, що вони могли голодувати декілька днів. Вомбат настільки втомився від того, що люди на нього натикаються, що викопав собі нору та навчився довго спати.

Через деякий час птахи вирішили, що цьому треба покласти край, і покликали всіх звірів на раду. Сороки сказали, що могли б підняти небо, назбиравши палиць і штовхаючи небо вгору. Усі звірі підтримали цю ідею та почали збирати палиці. Кожна сорока взяла велику палицю та почала штовхати небо.

Страуси ему, кенгуру та вомбати дивилися, як сороки повільно піднімають небо. Вони використовували палиці як важелі, спочатку вкладаючи небо на валуни, а потім на невеликі пагорби. Звірі бачили, як сороки, напружуючись і підштовхуючи небо, досягли вершини невеличкої гори.

Було все ще дуже темно, але принаймні ему вже міг випрямитися, а кенгуру — рухатися довгими рівними стрибками. Сороки піднімали небо все вище й вище, поки не досягли найвищої гори в усій країні. Потім, зібравши всі сили, вони підкинули небо востаннє. Небо піднялося вгору. Опинившись угорі, воно розкололося, і на землю ринули потоки тепла та світла. Усе небо осяяли дивовижні червоні та жовті заграви. Це був перший схід сонця.

Радіючи красі, світлу та теплу, сороки заскрекотали. Під їхнє голосне скрекотання, що розносилося по землі, Мати Сонце повільно піднялася та почала свою подорож на захід. Тепер щоранку, коли Мати Сонце прокидається на сході, вона розпалює багаття, щоб запалити факел, який щодня несе небом. Саме із цього вогню з’являється перше світло світанку. Потім Мати Сонце бере факел і починає свою щоденну подорож небом.

Коли вона досягає західного краю світу, вона гасить свій палаючий факел із кори. Потім вона сідає та перефарбовується в блискучі червоні та жовті кольори, готуючись до подорожі довгим підземним коридором назад до своєї домівки на сході. Тому й донині, коли Мати Сонце прокидається та розпалює свій ранковий вогонь, усі сороки вітають її веселим скрекотанням.

Enjoyed this story?
Find out more here