KidsOut World Stories

Хитра лисиця та її витівки    
Previous page
Next page

Хитра лисиця та її витівки

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Хитра лисиця та її витівки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Колись давно жила одна лисиця, хитра, як усі лисиці. Всю ніч вона нишпорила в пошуках їжі та нічого не могла знайти. Коли розвиднілося, лисиця приповзла на узбіччя дороги й лягла під кущем. Вона міркувала, що ще можна зробити, аби знайти щось їстівне.

Коли вона лежала, поклавши голову на лапи, то відчула запах риби. Вона трохи підвела голову. Подивившись на дорогу, вона побачила запряжений двома волами візок, що наближався.

«Добре, – подумала лисиця, – ось їжа, на яку я так довго чекала».

Вона вибігла з-під куща, не гаючи жодної секунди. Розтяглася посеред дороги, прикинувшись мертвою.

Коли віз наблизився до лисиці, чоловік, що на ньому їхав, побачив її. Він подумав, що вона справді мертва, й закричав, аби зупинити волів: «Стоп! Стоп!»

Воли зупинилися. Чоловік підійшов до лисиці та уважно подивився на неї. Він побачив, що вона не дихає.

«Нічого собі! – сказав він. – Як ця лисиця тут померла? Який гарний жакет я пошию для своєї дружини з її хутра!»

Сказавши це, він підняв лисицю за шию. Підтягнув її до воза і поклав на нього, залишивши її поверх риби.

Потім чоловік крикнув волам, щоб вони йшли далі: «Ворушися, Джояне! Ворушися, Буреане!»

Воли почали рухатися вперед. Чоловік йшов позаду, підштовхуючи їх палицею, аби вони рухалися скоріше. Йому дуже хотілося якнайшвидше дістатися до дому та зняти з лисиці шкуру.

Поки воли йшли вперед, лисиця почала викидати своїми лапами рибу з воза. Чоловік підштовхував віз, який скрипів, а позаду падала риба.

Лисиця викинула багато риби, вистрибнула та поспішила зібрати її з дороги. Зібравши рибу в купу, вона віднесла її у свою нору та почала їсти. Вона була дуже голодна!

Тільки лисиця почала їсти, як до неї прийшов несподіваний гість – ведмідь!

«Смачного, подруго. Ух ти! Як багато риби! Можна мені теж трохи? Я дуже хочу риби!» – попросив ведмідь.

«Що ж, перехочеш, мій друже. Я працюю не для того, щоб набити чийсь живіт. Якщо ти так жадаєш риби, йди та опусти свій хвіст у ставок, як це зробила я. Незабаром у тебе буде багато риби, щоб поїсти», – сказала лисиця.

«Тоді навчи мене, як це робиться, – сказав ведмідь. – Я не вмію ловити рибу».

Лисиця посміхнулася та сказала: «Справді, мій друже? Хіба ти не знаєш, що відчай приводить тебе туди, куди ти не бажаєш іти, та вчить тому, чого ти не можеш собі уявити? Йди сьогодні ввечері до ставка на краю лісу. Опусти хвіст у воду та сиди, не рухаючись, майже до світанку. Коли сонце почне підійматися, сильно смикни в бік берега. Ти витягнеш багато риби, можливо, вдвічі чи втричі більше, ніж впіймала я».

Нічого не сказавши, ведмідь побіг до ставка на краю лісу. Він занурив увесь свій хвіст у воду та сидів непорушно.

Тієї ночі повіяв холодний вітер. Він був таким сильним, щоб міг заморозити язик у роті. Вода в ставку замерзла й скувала хвіст ведмедя. Через деякий час, не в змозі більше терпіти біль, він смикнув з усієї сили. І бідний ведмідь, замість наловити багато риби, залишився без хвоста!

Він страшенно гарчав та підстрибував від болю. Розсердившись на лисицю за те, що вона його обдурила, ведмідь вирушив до лисячої нори.

Проте лукава лисиця знала, як ухилитися від гніву ведмедя. Побачивши, що ведмідь йде без хвоста, вона вибігла з нори та сховалась у дуплистому дереві неподалік.

«Ну-ну, мій друже! – вигукнула лисиця. – Це риба з'їла твій хвіст чи ти був занадто жадібний, щоб залишити в ставку хоч якусь рибку?»

Почувши, що лисиця сміється з нього, ведмідь кинувся до дерева. Однак отвір дупла був вузький, і ведмідь не зміг туди пролізти. Він пошукав вигнуту гілку з гострим кінцем, схожим на гачок. Потім ведмідь почав смикати гачком усередині дупла, щоб витягти лисицю.

Щоразу, коли він ловив одну з її лап, лисиця кричала: «Давай, тягни, дурню! Ти тягнеш дерево, тож яке мені діло?»

А коли гачок зачіплявся за дерево, вона кричала: «Ай, друже мій! Не тягни, ти відірвеш мені ногу!»

Ведмідь намагався знов і знов, але не міг дотягнутися до лисиці.

Зрештою, лисиця самовдоволено задрімала, обдуривши не тільки людину, а й ведмедя, який хотів відібрати в неї їжу!

Ось така історія про хитру лисицю та її витівки.

Enjoyed this story?
Find out more here