KidsOut World Stories

Нове вбрання короля Niz Smith and Avril Lethbridge    
Previous page
Next page

Нове вбрання короля

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Нове вбрання короля

Данська історія

 

 

 

 

 

*

Жив-був король, який обожнював гарне вбрання! Він любив одяг понад усе на світі!

Щороку на свій день народження він замовляв безліч нового одягу. І щороку в подарунок на Різдво він просив купу нового вбрання.

Насправді єдине, чого хотів король… це багато нового одягу!

Король так його любив, що в нього були повні кімнати одягу!

Він так обожнював одяг, що переодягався дванадцять разів на день. (Як мені шкода людей, яким доводилося прати!)

Одного разу до королівського палацу прибули двоє чужоземців.

— Ми можемо створити для Вас найкраще у світі вбрання, і всі захочуть мати таке ж вбрання, як Ваше, — мовили вони, низько вклоняючись королю.

— О, це те, про що я завжди мріяв! — подумав король. ­— Носити одяг, найкращий у всьому світі.

— Доручаю вам пошити мені таке ошатне вбрання! — звелів король.

Минали тижні, а чужоземці все ще працювали над одягом, не дозволяючи нікому бачити, що вони роблять.

Але король втрачав терпіння; йому хотілося якомога швидше побачити нове вбрання!

Тож одного дня він зажадав  подивитися на нього. Коли чужоземці принесли вбрання, щоб показати королю, він почав озиратися навколо себе. Він подивився вгору... потім подивився вниз. Але нового одягу ніде не побачив!

— Де нове вбрання, за пошиття якого я вам заплатив? — запитав король.

— Але ж воно тут, Ваша Величносте, — мовив перший чужоземець. ­— Якої Ви думки? Хіба воно не створено з найпрекраснішого матеріалу, не сяє найяскравішими кольорами, не має наймоднішого крою?

Король розгублено озирнувся; він нічого не бачив!

— Я взагалі не бачу тут ніякого вбрання, — сказав король.

— Це тому, — пояснили чужоземці, ­— що це вбрання таке особливе та рідкісне, що бачити його можуть тільки найрозумніші люди. Воно занадто гарне, щоб його бачили неуки та нечеми; у цьому чарівна сила цього неймовірного нового вбрання!

— О, так, так! — швидко погодився король (не бажаючи здатися неуком або нечемою). — Воно чудове, це саме те, чого я завжди хотів! Я впевнений, що всі мої піддані будуть просто в захваті від мого нового вбрання. Чи можна його приміряти?

— Ну, — сказали чужоземці, — як бачите, ми ще не закінчили. Але якби Ви могли заплатити нам трохи більше, я впевнений, що Ваше вбрання було б готове до дня великого параду.

Король пообіцяв заплатити чужоземцям стільки, скільки вони захочуть, якщо нове вбрання буде готове до великого параду. Він хотів, щоб його побачили всі люди в королівстві!

— Усі будуть захоплюватися Вами, Ваша Величносте. Нове вбрання просто розкішне, — лестили королю чужоземці.

До цього часу вже поширилися чутки, що нове вбрання настільки особливе, що його можуть бачити лише розумні люди; і, не бажаючи здатися неуками або нечемами, усі друзі короля казали:

— О, яке воно прекрасне!

— О, які кольори!

— О, який стиль!

— О, Ваша Величносте, Ваше нове вбрання, ммммм, неймовірне!

— Ох, — думав король. — Усі мої друзі можуть бачити моє нове вбрання, а я ні. Може, це означає, що я неук і нечема та не гідний бути королем? Мені доведеться вдавати, що я його бачу, аби ніхто не подумав, що я неук. Ніхто не повинен знати правду!

Коли настав день великого параду, король надягнув своє нове вбрання, сказав своїм друзям: «Ідіть за мною», —  і вийшов із палацу на вулицю.

Натовпи людей вишикувались уздовж дороги, щоб подивитися на короля та великий парад. Вулицею їхали лицарі на конях, ішли величезні слони, оздоблені коштовностями, та святково вдягнені солдати.

Але головною родзинкою великого параду було нове вбрання короля! Усі вже чули, що новий королівський одяг можуть побачити тільки розумні люди, і, не бажаючи здатися неуками або нечемами, казали:

— О, яке гарне вбрання!

— О, який у нього величний вигляд!

— Яке чарівне нове вбрання в нашого короля!

Король був дуже задоволений тим, що всі милувалися його новим вбранням, навіть якщо він сам не міг його бачити!          

Раптом із натовпу почувся тоненький голосок: «Гляньте! На ньому ж нічого немає! Король голий, як немовля!»

У натовпі запала тиша, і великий парад зупинився... а потім... раптом усі розреготалися!

— Маленький хлопчик каже правду, — мовили вони. — Король голий!

Король засоромився та почервонів. Вони мали рацію. Він був зовсім голий!

— Дайте мені плащ, — наказав він одному зі своїх друзів. — Мені потрібно повернутися в палац та одягнутися! Я не повинен був довіряти цим чужоземцям, вони хотіли тільки підлеститися до мене та виманити гроші!

З того самого дня король дав маленькому хлопчикові важливу посаду у своєму палаці, тому що він був єдиним, хто сказав правду. І щоразу, коли королю потрібна була порада, він завжди спершу звертався до маленького хлопчика. 

Enjoyed this story?
Find out more here