KidsOut World Stories

Скринька Пандори Niz Smith and Avril Lethbridge    
Previous page
Next page

Скринька Пандори

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Скринька Пандори

Давньогрецький міф

 

 

 

 

 

 *

Давним-давно, у далекій землі, поміж хмар, на високій горі Олімп панували боги, насолоджуючись життям, сповненим веселощів і чвар. Щоразу, коли їм набридало сваритися між собою, вони починали гратися людьми так, як ви можете гратися своїми іграшками.

Одного разу боги створили красуню, яку назвали Пандора, і відправили її до Прометея. Прометей знав, що боги гнівалися на нього через те, що він викрав у них вогонь і віддав його людям. Він підозрював, що боги намагаються його обманути, щоб повернути  вогонь, і вирішив не звертати на Пандору уваги.

Але його брат Епіметей закохався в прекрасну Пандору та вирішив із нею одружитися. Вони були разом щасливі, аж поки... одного дня до них не прибув посланець богів Меркурій із таємничою скринькою. Він попросив Пандору та її чоловіка подбати про скриньку, поки його не буде. Покидаючи їх, Меркурій узяв із них обіцянку ніколи не заглядати всередину.

Цілими днями Пандора не могла відвести очей від скриньки. Вона весь час гадала, що там усередині, може, там повно сяючих коштовностей, розкішного вбрання та золотих монет? Щоразу, коли Епіметей ішов у справах і нікого не було поруч, Пандора підкрадалася до скриньки й проводила пальцями по полірованому дереву та золотій засувці. Але одного разу, коли Епіметей був на полюванні, вона не змогла більше терпіти. Її здолала цікавість. Переконавшись, що її не бачать, Пандора підкралася до скриньки й обережно відімкнула засувку. Повільно піднявши кришку, вона зазирнула всередину.

Але, на її подив, там не було сяючих коштовностей, розкішного вбрання та золотих монет. Натомість боги наповнили скриньку всіма бідами, які наразі відомі людству. Хвороби, нещастя та смерть вирвалися назовні, літаючи навколо та жалячи Пандору. Вона стогнала та кричала від болю та страху. Епіметей почув її крики, коли заїжджав у двір. Зіскочивши з коня, він побіг їй на допомогу. Він узяв Пандору на руки та заспокоїв, а зло тим часом вилетіло із замку та розлетілося по всій землі.

Між риданнями Пандори подружжя почуло тонесенький голосок, що доносився зі скриньки: «Випустіть мене! Випустіть мене!» Вважаючи, що в скриньці вже не може бути нічого гіршого за вивільнені жахи, вони знову відчинили кришку.

Усе, що там залишилося, — лише крихітний зібганий метелик, що тремтів у кутку. Він повільно розправив свої мерехтливі крильця та торкнувся ними Пандори, загоюючи її рани. Прекрасний метелик був надією, яку Меркурій заховав серед зла, зглянувшись на людство, коли зрозумів, що замишляють боги.

Enjoyed this story?
Find out more here