KidsOut World Stories

Три цапики Біллі-Груфф    
Previous page
Next page

Три цапики Біллі-Груфф

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Три цапики Біллі−Груфф

Норвезька казка

 

 

 

 

 

 

*

На галявині в зеленій долині жили були три цапики Біллі‑Груфф: молодший Біллі, середній Біллі та старший Біллі.

Вони любили солодку соковиту траву. Але вони були ненаситними та виїли всю травичку на пасовищі під корінь, залишивши поле бурим і пустельним.

І тепер вони голодували.

Удалині вони бачили пасовище, вкрите пишною солодкою шовковистою травою, проте до нього вів лише один шлях — по хиткому місточку через струмок.

Однак під мостом жив страшний−престрашний троль Тревор, і він теж завжди був голодний. І найсмачнішою у світі їжею він вважав гарних соковитих цапиків.

Молодший цапик Біллі першим добіг до мосту. Він обережно поставив на міст одне копитце, потім інше.

Але через те, що міст був дуже хитким, хоч би як цапик не старався, його копитце все одно цокало по дерев’яних дошках.

Раптом почувся страшний гуркіт.

— Хто це цокає по моєму мосту?

З-під мосту вигулькнув троль.

Ледве тримаючись на тремтячих копитцях, молодший цапик Біллі−Груфф тільки і спромігся пискнути: «Це всього лиш я. Я тільки збираюся пошукати трохи травички, щоб поїсти».

— Що? Це я збираюся тобою поснідати, пообідати та підвечеряти!

— Ні! — закричав наляканий молодший цапик Біллі–Груфф. — Я просто молодший цапик Біллі–Груфф. Чому б тобі не дочекатися мого брата? Він більший за мене та набагато смачніший.

*

Жадібний троль вирішив почекати, а молодший цапик Біллі−Груфф перетнув міст і почав їсти свіжу зелену траву з іншого боку струмка.

Інші цапики побачили, як молодший цапик Біллі−Груфф їсть свіжу зелену траву, і почали йому заздрити. Адже їм теж хотілося такої смакоти.

Тож середній цапик Біллі−Груфф спустився до мосту та почав переходити по ньому через струмок.

Цок-цок, цок-цок! Копита середнього цапика лунали голосніше. З-під мосту знову виліз троль.

— Хто це цокає по моєму мосту? — заревів він.

Тремтячи від страху, середній цапик Біллі−Груфф ледве пролопотів:

— Це всього лиш я. Я йду за своїм братом, молодшим цапиком Біллі−Груффом, щоб поїсти солодкої травички.

— Що? Це я тебе поїм на сніданок, на обід і на підвечірок!

— О ні, пане тролю! Навіщо вам мене їсти? Я не настільки великий, щоб ви наситилися. Почекайте, поки прийде мій старший брат — він набагато смачніший за мене.

— Гаразд, — сказав троль, і середній цапик Біллі−Груфф перебіг через міст та почав їсти солодку зелену травичку разом із молодшим цапиком Біллі−Груффом.

Хоробрий старший цапик Біллі−Груфф заздрісно дивився на братиків і не міг дочекатися миті, коли він перетне міст і приєднається до них.

Отож він почав ступати по місточку.

Цок-цок, цок-цок!

Раптом з-під мосту виліз троль.

— Хто це цокає по моєму мосту? — рикнув він.

— Це я, старший цапик Біллі−Груфф. А ти хто такий?

— Я троль, і я збираюся тобою поснідати, пообідати та підвечеряти!

— А от і ні!

— А ось побачиш!

І троль рушив до старшого цапика Біллі−Груффа. Але цапик нахилив голову й мужньо кинувся на троля, підхопив його рогами та скинув вниз у струмок.

Троля поглинула бурхлива течія, і більше його ніхто ніколи не бачив.

Відтоді всі звірі могли вільно ходити по мосту та насолоджуватися солодкою зеленою травою разом із трьома цапиками Біллі−Груффами.

Enjoyed this story?
Find out more here