KidsOut World Stories

Чому слони не можуть літати Becky Walker    
Previous page
Next page

Чому слони не можуть літати

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Чому слони не можуть літати

Індійська казка

 

 

 

 

 

*

Давним-давно, у ті часи, які люди майже не пам’ятають, слони могли літати! У них були чотири величезних крила, і вони носилися небом так швидко, що дивували інших тварин. Але іноді ці велетні поводилися нерозумно. Проте тсс... інші тварини це змовчували та ніколи про це не говорили.

Оскільки слони були такими сильними та швидкими, Бог вирішив скористатися їхньою допомогою. Він міг би їздити верхи на цих велетнях, і вони могли б допомогти йому завершити створення світу. Бог міг би за мить опинитися в Китаї, а звідти блискавично перенестися в Ісландію! Ці слони були настільки сильними, що могли зрушувати гори та айсберги, пересуваючи їх доки, поки все на світі не стане ідеальним. Наприклад, вони допомогли Богу поставити Гімалаї в Індії, а також гору Кіліманджаро в Танзанії. Літаючи на цих слонах, Бог упорядкував увесь світ і зробив його абсолютно досконалим.

Після завершення цієї грандіозної роботи Бог сказав слонам, що тепер вони можуть більше не працювати. Ну... тобто доти, поки в нього не з’явиться для них якесь інше завдання. Відтепер у слонів вивільнилася купа часу. І знаєте, що сталося?

Слони почали байдикувати та, щоб чимось заповнити час, розмовляти про старі часи. Вони говорили про те, якими вони були дужими. Згадували, якими вони були швидкими та як прихильно Бог до них ставився. І чим більше вони говорили, тим частіше приходили до висновку, що вони набагато кращі за всіх інших тварин на Землі.

Вони явно були найважливішими!

Сидячи без діла, слони гомоніли між собою. «Погляньте на цього павича, — насмішкувато казали вони. — Подивіться, які в нього потворні коричневі маленькі крильця, як порівняти з нашими!» Вони завжди говорили це голосно, щоб маленький павич міг почути їхні образливі слова. І бідний павич із чистою душею та добрим серцем не міг не погодитися зі слонами. Він думав: «Слони мають рацію. Я маленький. Мої крила не такі прекрасні, як у фей, і я не такий сильний, як слони».

Із часом слони почали дивитися на всіх звисока. Вони почали думати, що можуть робити все, що захочуть. Жадібні слони зібрали всі банани з бананових кущів, не залишивши жодного для інших тварин. Інші звірі журилися, бо не могли знайти жодного банана, аби попоїсти. А знаєте, що слони робили, набравши повні хоботи цих бананів?

Слони спускалися в село, у будь-яке село, яке їм подобалося, розправляли крила, як килим, сідали та влаштовувати пікнік. Під вагою слонів руйнувалося все село. Будинки були розчавлені, поля знищені, а селяни бідкалися та горювали.

Бідні селяни дуже гнівалися через зруйновані будинки. Голодні тварини теж були розлючені. І Бог вирішив покласти цьому край. Ці пихаті жадібні слони стали завеликими для своїх хоботів, і їм потрібно було дати урок!

Бог запросив усіх слонів на розмову. Він сказав їм: «О, могутні слони, послухайте мене. Я дуже вдячний вам за те, що ви допомогли мені створити ідеальний світ. Тому я хочу влаштувати вечірку. Тільки для слонів».

Слони були дуже щасливі. Один слон сказав іншому: «Дивись! Навіть Бог бачить, які ми сильні й хоробрі та як багато ми йому допомогли. Це правильно, що він влаштував вечірку тільки для нас!»

Тож жадібні, пихаті та самовпевнені слони один за одним поприходили на бенкет. Бог, як і обіцяв, наготував найкращу їжу, і її були цілі гори! Яскраво‑жовті банани, вогненно‑червоні гранати, терпка гуава, соковиті манго, ­— тут були всі фрукти, які тільки можна собі уявити. Жадібні слони були в захваті. І вони все з’їли. Усе до останнього шматочка.

Наприкінці бенкету слони так наїлися, що один за одним попадали спати на землю, укриту шкірками бананів і манго. Саме цього моменту чекав Бог. Коли останній слон заснув, Бог дістав величезний ніж. Він тихо підкрадався до кожного слона та відрізав йому крила. Бог віддав ці розкішні крила маленьким павичам. Маленькі павичі так зраділи, що майнули в ліс співати та танцювати.

Ти бачив, як танцюють павичі, танцюють павичі, танцюють павичі?

Ти бачив, як танцюють павичі навколо дерев?

Так, я бачив, як танцюють павичі, танцюють павичі, танцюють павичі.

Так, я бачив, як танцюють павичі навколо дерев.

*

А тепер згадайте про слонів. Коли вони нарешті прокинулися після довгого сну, то були вражені, побачивши прекрасного павича, який розмахував перед ними неймовірно гарним пір’ям. Слони дуже розлютилися. Але Бог не мав часу для того, щоб слухати їхні скарги. Натомість він мовив: «Я хочу, щоб ви, слони, стали кращими та добрішими. Я хочу, щоб ви скористалися своєю силою та допомогли селянам відбудувати їхні будинки».

Слонам було дуже соромно за те, що вони накоїли. І вони вирішили допомогти селянам, чим зможуть. Тому навіть сьогодні в кожному селі є слони, які підходять до людей і допомагають їм.

Enjoyed this story?
Find out more here