KidsOut World Stories

Гензель і Гретель    
Previous page
Next page

Гензель і Гретель

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

 

Гензель і Гретель

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Давним-давно жив собі бідний лісоруб. Він мешкав у маленькому селі біля лісу з двома дітьми та своєю другою дружиною. Дітей звали Гензель і Гретель. Гензель був старшим братом Гретель.

Й ось для сім’ї настали голодні часи. Дружина лісоруба наказала йому завести дітей у ліс. Вона хотіла, щоб вони там загинули. Тоді їй із лісорубом залишалося б більше їжі.

Гензель почув слова своєї злої мачухи. Він вийшов у двір і набрав повні кишені маленьких білих камінчиків.

Наступного дня лісоруб із дружиною повели дітей у ліс. Лісоруб не хотів залишати дітей, але дружина його змусила.

Отож Гензель і Гретель залишилися в лісі самі.

Прийшла ніч і стало холодно. Гретель почала плакати.

— Не хвилюйся, — сказав Гензель, — тримай мене за руку, і я відведу нас додому.

Коли вони того ранку йшли в ліс, Гензель кидав на стежку білі камінчики. На щастя, місяць був ясний і білі камінчики виблискували в його світлі. Цією стежкою діти прийшли додому.

Побачивши дітей, дружина лісоруба розлютилася. Вона накричала на чоловіка та наказала йому завести дітей назад у ліс і покинути їх там. Лісоруб зажурився, але він боявся дружини і погодився зробити те, що вона наказала.

Коли дітей виштовхнули за двері, Гензель схопив скибку хліба. Дорогою в ліс Гензель кидав шматочки хліба. Він сподівався по цьому сліду повернутися назад.

Коли вони дійшли до середини лісу, батько дітей пробурмотів вибачення та сказав, що йому треба йти.

Знову настала ніч, але цього разу безмісячна. Діти притулилися до стовбура великого дерева та й заснули до ранку.

— Не хвилюйся, — сказав Гензель наступного дня.

— Підемо за крихтами хліба та дістанемося додому.

Але слідів хліба не було. Гензель не подумав про птахів, які могли з’їсти крихти. Цього разу діти дійсно загубилися.

Вони довго блукали лісом. Через деякий час вони побачили кумедний будиночок посеред дерев. У нього був такий вигляд, ніби він був зроблений із пряників і покритий глазур’ю.

Гензель відламав шматочок від стіни. Покуштував,  і це було так смачно!

Гретель теж ухопила шматочок від підвіконня. Він також був неймовірно смачним!

Вони відламували шматочок за шматком — тістечка, печиво, цукерки.

Раптом відчинилися двері і вийшла стара бабця. Але це була не добра бабуся... Ні! Це була відьма!

— Хочете ще попоїсти? — мовила відьма. — Заходьте!

Гензель і Гретель були раді втамувати голод. Відьма нагодувала дітей досита. Вона годувала їх донесхочу! Їжі було аж занадто багато!

Зла відьма задумала засмажити обох дітей у печі та з’їсти!

Проте вона подумала, що вони будуть смачнішими, якщо не будуть такими худими. Вона хотіла їх відгодувати та з’їсти, коли вони погладшають.

Щодня протягом кількох тижнів відьма годувала дітей досита.

Вона наказала Гретель прибирати будинок, а Гензеля замкнула в клітці. Щовечора вона наказувала Гензелю дати їй палець і стискала його, щоб відчути, як він товщає.

У відьми був поганий зір, і їй потрібно було відчути палець Гензеля, а не просто подивитися на нього.

Але Гензель був розумним. Він заховав у кишеню курячу кістку. Щовечора він давав відьмі стискати її замість свого пальця. Відьма сердилася, бо їй здавалося, що Гензель ніколи не погладшає.

Одного разу відьмі набридло чекати, поки Гензель потовщає. Вона розпалила піч, щоб засмажити хлопчика та смачно поїсти.

Вона відчинила заслінку печі та зазирнула всередину, щоб перевірити жар.

Коли відьма нахилилася, Гретель майнула через кімнату, штовхнула відьму в піч і зачинила заслінку! ОВВА! Відьма потрапила в пастку!

Гретель обдивилася пряниковий будиночок. У ньому було повно тістечок і цукерок. В одній кімнаті вона знайшла скрині, повні золота. Гретель відшукала ключ від клітки Гензеля та випустила брата. Діти набрали в  кишені стільки золота, скільки могли нести, і пішли геть.

Цілих два дні діти блукали лісом. Нарешті вони знайшли свій дім і побачили батька! Він був радий зустрічі та розказав, що їхньої мачухи вже немає. Гензель і Гретель знайшли свою дорогу додому. І більше вони ніколи не голодували та не бідували.

Enjoyed this story?
Find out more here