KidsOut World Stories

Історія про Лейлу та Меджнуна Awalkhan Ahmadzai and Emal Jabarkhail    
Previous page
Next page

Історія про Лейлу та Меджнуна

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Історія про Лейлу та Меджнуна

Афганська казка

 

a small red heart that's breaking

 

 

 

 

 

*

Каїс ібн аль Мулаввах був ще хлопчиком, коли шалено закохався в Лейлу аль Аамірійю. Його кохання спалахнуло в перший же день, коли він побачив її в школі. Невдовзі він почав складати прекрасні вірші про Лейлу, у яких оспівував свою любов, і читав ці вірші на розі вулиць усім бажаючим. Через такі пристрасні прояви кохання та відданості люди почати називати хлопчика Меджнуном, що означає «божевільний».

Одного разу Меджнун набрався сміливості та попросив у батька Лейли руки його дочки, але батько йому відмовив. Такий шлюб, міркував батько, лише призведе до скандалу. Було б негоже видати дочку заміж за чоловіка, якого всі вважали божевільним. Натомість Лейлу пообіцяли іншому.

Меджнун був у розпачі, він покинув свій дім і сім’ю та пішов жити в пустелю. Він поневірявся на самоті серед диких звірів, цілими днями складаючи вірші про свою кохану Лейлу. Лейла була змушена одружитися з іншим чоловіком, і хоча вона його не кохала, бо її серце все ще належало Меджнуну, була йому вірною дружиною.

Звістка про цей шлюб приголомшила Меджнуна, який і далі жив відлюдником, відмовляючись повертатися в місто, додому до матері та батька.

Батьки Меджнуна страшенно сумували за сином і щодня чекали, що він повернеться додому живий і здоровий. У глибині саду вони залишали йому їжу, сподіваючись, що одного дня він повернеться до них із пустелі. Але Меджнун залишався там, складаючи вірші на самоті та не спілкуючись із жодною живою душею.

Увесь свій час Меджнун проводив сам, оточений лише дикими звірями, які збиралися навколо нього та захищали його довгими пустельними ночами. Його часто бачили подорожні, які проходили повз нього, прямуючи до міста. Мандрівники розповідали, що Меджнун цілими днями декламував собі вірші та писав на піску довгою паличкою; вони казали, що його розбите серце справді довело його до безумства.

Пролетіли роки, і батьки Меджнуна померли. Пам’ятаючи про його відданість батькам, Лейла вирішила сповістити Меджнуна про їхню смерть. Зрештою вона знайшла старця, який казав, що бачив Меджнуна в пустелі. Після довгих прохань і благань старець погодився передати цю звістку Меджнуну наступного разу, коли вирушить у подорож.

Настав час, коли старець зустрівся з Меджнуном у пустелі. Він передав самітнику сумну звістку про смерть батьків і побачив, яким страшним ударом це стало для молодого поета.

Страждаючи від туги та втрати, Меджнун повністю відрізав себе від усього світу та присягнувся жити в пустелі до смерті.

Через кілька років помер чоловік Лейли. Молода жінка сподівалася, що нарешті вона возз’єднається зі своїм єдиним справжнім коханням, що нарешті вони з Меджнуном назавжди будуть разом. Але, на жаль, цього не сталося. За традицією Лейла мала цілих два роки залишатися вдома, нікому не показуючись, щоб горювати за померлим чоловіком. Думка про те, що вона не зможе бути з Меджнуном ще два роки, переповнила чашу її страждань. Вони були розлучені все життя, і ще двох років самотності, ще двох років розлуки з коханим було достатньо, щоб молода жінка пішла із життя. Лейла померла через розбите серце, на самоті у своєму домі, так і не зустрівшись із Меджнуном.

Звістка про смерть Лейли дійшла до Меджнуна в пустелі. Він негайно відправився до місця, де була похована Лейла. Він оплакував її та тужив, поки нестерпне горе не поглинуло його настільки, що він теж помер на могилі свого єдиного справжнього кохання.

«Я проходжу повз це місто, місто Лейли,

І цілую ці прекрасні стіни.

Моє серце в полоні любові — 

не до міста, а до Тієї, хто тут живе».

Enjoyed this story?
Find out more here