KidsOut World Stories

Хороший друг Noel White    
Previous page
Next page

Хороший друг

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Хороший друг

Англійська історія

 

 

 

 

 

*

Сім'я Ясіна переїхала з Іраку до Англії, коли він був ще маленьким хлопчиком. Ясін не хотів залишати свій дім у Самаррі, але його батько сказав, що так буде краще для сім'ї, тому що жити там було вже небезпечно, і він хотів, щоб його син виріс у країні, де приймають усіх людей. Батько Ясіна розповів синові, що Англія – це багатонаціональна країна, де люди живуть та працюють разом, незалежно від раси чи релігійних переконань.

Хоча Ясіну не сподобалося те, що довелося поїхати з Іраку, незабаром він освоївся у своєму новому житті у великому місті під назвою Лондон. Лондон був дуже цікавий своїми високими будинками та музеями. Ясину особливо сподобалися Лондонський планетарій та велика річка Темза з усіма її старими мостами.

Ясін навіть потоваришував із хлопчиком Ендрю, який жив по сусідству. Все літо Ендрю та Ясін грали в парку або ходили до зоопарку з мамою Ендрю. Ендрю ділився з Ясіном своїми іграшками та коміксами й розповідав йому про своїх улюблених супергероїв. Вони навіть збудували табір на задньому дворі Ясіна, де ховалися від дорослих.

Влітку було весело, і незабаром маленький Ясін відчув себе в Лондоні як удома, хоча це було дуже велике місто й не таке сонячне та спекотне, як Самарра. Його англійська ставала все краще й краще, особливо за допомогою Ендрю, хоча було багато слів, які Ясін не розумів. Йому часто було ніяково через те, що він не міг говорити так добре, як йому хотілося б.

Коли нарешті настав вересень і листя почало опадати з дерев, батько Ясіна пояснив, що його синові пора йти до школи. Ясіну було сім років, тому він мав піти до третього класу місцевої початкової школи – того ж року, що і його друг Ендрю!

Хоча Ясін дуже переживав з приводу відвідування школи, батько та мати запевнили його, що це веселе місце, де він зустріне багато нових друзів і дізнається багато нових цікавих речей.

«Вважається, що англійські школи дуже хороші», – сказала мати Ясіна.

«І твоя англійська швидко покращиться», – запевнив його батько.

Ясін все ще не був переконаний, але коли одного ранку Ендрю постукав у двері та з широкою усмішкою на обличчі сказав про те, як весело буде в школі, Ясін відчув себе набагато краще, бо він довіряв своєму другові.

Хлопчики розмовляли всю дорогу до шкільних воріт. Ендрю розповів Ясіну про ігровий майданчик, про те, хто найкращий вчитель, про те, які хлопчики були найвеселіші, які дівчатка були гарними, й про те, що в обід часто подають заварний крем з пудингом. Ясін не знав, що таке заварний крем, але Ендрю виглядав дуже радісним, тому Ясін подумав, що це, мабуть, дуже смачно.

Але коли хлопці прийшли до свого класу, все пішло не так, як Ясін уявляв. Учителька сказала Ендрю зайняти місце в передній частині класу, поки вона знайомила Ясіна з рештою дітей. Йому не подобалося стояти перед класом, а один хлопчик викрикнув, що він смердючий іноземець. Хлопчики та дівчатка засміялися, а потім інший хлопчик почав сміятися з вимови Ясіна, коли його попросили назвати своє ім'я та сказати, звідки він приїхав.

«Я не можу його зрозуміти, пані. Він навіть не може розмовляти англійською», – сказав неприємний хлопчик.

Нарешті Ясіну було дозволено зайняти місце наприкінці класу, але він хотів би сидіти поруч з Ендрю, тому що почував себе дуже самотнім. Дівчинка, що сиділа поруч із ним, продовжувала якось дивно на нього дивитися, тому Ясінові стало ніяково, а під час уроку вона підняла руку й запитала вчительку, чи можна їй пересісти. Ясін не розумів, чим він образив дівчинку.

Коли пролунав дзвінок, настав час виходити на ігровий майданчик. Усі діти закрили підручники, одягли куртки та вийшли за двері під яскраве осіннє сонце. Вчителька ненадовго затримала Ясіна, щоб дати йому значок з його ім'ям, який вона прикріпила до його джемпера.

«Ось так, – сказала вона з посмішкою. – Тепер усі діти зможуть дізнатися про твоє ім'я».

Ясін подумав, що значок виглядає безглуздо, а коли він вийшов на ігровий майданчик, усі діти стали показувати на нього пальцем і сміятися.

«У тебе дівчаче ім'я», – сказав маленький хлопчик зі світлим кучерявим волоссям.

Ясін хотів пояснити, що це не дівчаче ім'я, але дуже нервував. Коли Ясін нервував, його англійська була не надто гарною, й слова завжди застрягали у нього в горлі. Йому було дуже сумно. Він хотів втекти з ігрового майданчика до мами й тата і більше ніколи не повертатися до школи. Але якраз коли він зібрався тікати, почувся знайомий голос:

«Привіт, Ясін». Коли він звів очі, поруч з ним стояв Ендрю.

Ендрю глянув на дітей та похитав головою. «Що з вами відбувається? – спитав він. – Я казав своєму другові Ясіну, що школа – це весело. Чому ви все йому псуєте?»

«Він відрізняється», – сказала дуже висока дівчинка, яка стояла перед юрбою.

«Ти теж, – сказав Ендрю. – Ти найвища дівчинка у всій школі, й тобі не подобається, коли люди сміються з тебе, чи не так?»

Потім Ендрю поглянув на хлопчика з кучерявим волоссям. «А тобі не подобається, коли люди кажуть, що в тебе дівчаче волосся, – сказав він хлопчику. – Ми всі різні, й це робить нас цікавими. Яким було б життя, якби всі ми були однакові?»

Серед дітей запанувала тиша.

«Нудним», – сказав Ясін з усмішкою.

«Точно! – вигукнув Ендрю, повернувши посмішку своєму другові. – Справді нудним!»

І потім усі діти почали сміятися.

«Дуже нудним», – скандували вони один одному.

Ендрю взявся розповідати, як він провів літо з Ясіном, як вони разом будували табір і грали в парку, як Ясін віддав перевагу не Супермену, а Бетмену, та як він дійсно відрізняється від інших, бо навіть не любить хот-доги!

Діти ще трохи посміялися, і невдовзі всі вже говорили про те, чим вони відрізняються один від одного. Пітер Дженкінс навіть підняв свій джемпер і показав усім велику пурпурну родимку на животі.

«Ось це я називаю відмінністю, – казав він із тріумфом. – Можу посперечатися, що ні в кого з вас немає такої великої родимки, як у мене!»

Коли перерва закінчилася, в класі Ендрю підняв руку та запропонував учительці провести урок, розмовляючи про те, як здорово, що всі люди так відрізняються і що до Англії приїжджають люди з усього світу, щоб почати нове життя, як його друг Ясін.

Вчителька погодилася, що важливо бути індивідуальністю, а також сказала, що чудово, що вся Британія є таким багатонаціональним островом. Ясін записав ці два слова у свою книгу і пообіцяв собі, що вивчить їх та пам'ятатиме завжди. Також він написав у своїй книзі слово «друг«. Він уже знав, що воно означає, але просто хотів написати його, бо вважав, що йому дуже пощастило мати такого доброго друга, як Ендрю, що заступається за людей і не засуджує їх лише тому, що вони відрізняються.

Enjoyed this story?
Find out more here