KidsOut World Stories

Черепаха та заєць KidsOut    
Previous page
Next page

Черепаха та заєць

A free resource from

Begin reading

This story is available in:

 

 

 

 

Черепаха та заєць

 

 

 

 

 

 

 

 

 

*

Давним давно в полі неподалік від вас жили прудкий веселий заєць і неповоротка черепаха.

Веселого зайця звали Ноель, а неповоротку черепаху — Арчибальд. Черепаха Арчибальд любила сидіти та повільно пережовувати їжу, а заєць Ноель швидко все з’їдав і починав бігати навколо Арчибальда, поки в нього не запаморочувалася голова.

Одного разу між ними виникла суперечка.

— Я найшвидша тварина у всьому світі, — почав Ноель. — Я швидший за спритного гепарда, довгоногого кенгуру та жвавого кролика, — хвалився він.

— Помовч, — зітхнув Арчибальд. — Ти надто високої думки про себе! Якщо ти не припиниш, це погано скінчиться.

— Де саме погано скінчиться? — запитав Ноель. — Це далеко звідси?

Арчибальд закотив очі й далі жував листя смачного салату.

— Ну, припиніть сперечатися, — мовив дрізд, пролітаючи повз них.

— Ні, я серйозно, — не вгамовувався заєць Ноель. — Я доведу вам усім, що я найшвидша тварина в усьому світі!

— Добре, — погодилася черепаха Арчібальд. — Тоді я буду твоїм суперником!

Заєць Ноель розреготався.

— Просто почекай і все побачиш, — сказала черепаха Арчібальд. — Я попрошу стару мудру сову Воллес влаштувати для нас перегони.

Стара мудра сова Воллес призначила перегони на наступний день. Усі звірі, що мешкали в полі, надягнули найкраще вбрання, почистили своє хутро, узяли прапорці, щоб махати, і приготувалися вболівати за черепаху та зайця.

— На старт! Увага! Руш! — прокричала сова Воллес. І перегони почалися!

Черепаха Арчибальд неквапом рушила з місця, тоді як заєць Ноель майнув уперед, наче блискавка, і швидко зник. Насправді він був настільки далеко попереду, що коли озирнувся назад, черепахи Арчибальда навіть не було видно.

—  Овва! — подумав Ноель. —Та я вже майже виграв! Думаю, я трохи подрімаю під цим деревом, сьогодні такий спекотний день. — І заєць Ноель швидко заснув у тіньочку.

Тим часом черепаха Арчибальд брела вперед, насолоджуючись сонцем, яке зігрівало її панцир. Вона сунулася далі й далі, час від часу підкріплюючись травою. Вона минула дуб, потім міст, корівник і навіть зайця Ноеля, який усе ще хропів під деревом. Черепаха Арчибальд уперто дибала далі, доки не дійшла до фінішу, де зібралися стара мудра сова Воллес та всі інші польові тварини.

Усі тварини оточили черепаху, голосно вітаючи її та підбадьорюючи.

— Молодець! Молодець! Ти виграла!

Від такого галасу заєць Ноель здригнувся та прокинувся.

— Ого! Що там відбувається? Що за гамір? Неважливо. Краще я зараз закінчу перегони, а потім зможу піти пообідати, — подумав він.

Заєць Ноель помчав із пагорба до фінішу. Але, діставшись туди, він остовпів, побачивши черепаху Арчибальда із золотою медаллю переможця на шиї.

— Такого не може бути! Напевно, вона вас ошукала, — закричав заєць Ноель. — Усі знають, що я швидший за неї!

— Черепаха Арчибальд нікого не обманювала, — сказала мудра стара сова Воллес. — Вона виграла чесно та справедливо. Вона поволі та наполегливо, не здаючись, повзла вперед і першою прийшла до фінішу.

Заєць Ноель здавався дуже нещасним та ображеним. Черепаха Арчибальд пожаліла його та спробувала підбадьорити.

— Не бери це близько до серця, Ноеле, це лише перегони, — сказала черепаха. — Я впевнена, що наступного разу ти виграєш. І я би більше хотіла, щоб ми просто дружили, ніж змагалися під сонцем.

І з того дня вони стали найкращими друзями, а заєць Ноель ніколи більше не вихвалявся.

Enjoyed this story?
Find out more here